Російська агресія стерла з лиця землі ще одну пам’ятку архітектури на Харківщині. Внаслідок атаки ворожих безпілотників, що сталася 7 квітня, у селищі Великий Бурлук повністю згорів маєток Донців-Захаржевських. Про трагедію повідомив Віктор Терещенко, який очолює місцеву селищну військову адміністрацію.
Споруда була переважно дерев’яною, що зумовило швидке розповсюдження вогню. За словами очільника громади, від колишньої величної будівлі залишився лише фундамент. Хоча до початку повномасштабного вторгнення ситуація виглядала інакше: під час наукових форумів архітектори оцінювали стан садиби як придатний для відновлення. На той момент пам’ятка була збережена на 70%, і місцева влада активно шукала кошти на її реконструкцію.
Це все автентичне. Двісті років майже, 1835 року була забудова. І деталі, і кладка дерева, і саме дерево, і там ще залишалася цегляна кладка. Колони дерев’яні були, оббиті дранкою і поштукатурені. І вони також згоріли. Воно мало право на життя, воно повинно було існувати, наші діти та онуки мали це бачити.
Масштабна пожежа тривала майже добу, перетворивши історичний об’єкт на гігантський смолоскип. Вигоріли навіть підвальні приміщення під цегляним фундаментом, де зберігалися речі місцевих жителів. Віктор Терещенко підкреслює, що цей акт знищення є цілеспрямованим ударом по українській ідентичності та пам’яті краю.
Це дуже боляче для людей, для громади. Це історія нашого краю, Великобурлуччини. Отак росіяни… Це просто знищення всього. Це те, що вони хочуть зробити і з Україну. Знищити всю історію. Власної історії на мають і нашу хочуть знищити.
Історичне значення та доля пам’ятки архітектури у Великому Бурлуці
Маєток у Великому Бурлуці був нерозривно пов’язаний із постаттю філософа Григорія Сковороди, який гостював у власника садиби Якова Донця-Захаржевського ще у 1784 році. Проте будівля з колонами, яка була зруйнована тепер, датується початком XIX століття. Окрему славу цій локації принесла легенда про “Велесову книгу”: за переказами, саме тут офіцер Алі Ізенбек знайшов загадкові дерев’яні дощечки, автентичність яких досі викликає дискусії серед науковців.
Садиба площею понад 1500 квадратних метрів десятиліттями перебувала під охороною держави. Ще у 1972 році її взяли на облік, а з 2008 року офіційно внесли до списку об’єктів культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Останніми роками навколо маєтку тривали юридичні процеси: у 2021 році прокуратура намагалася через суд передати будівлю на баланс селищної ради як безхазяйне майно.
Фатальний удар було завдано 7 квітня 2025 року. Серія влучань російських БпЛА спровокувала пожежу, яка за лічені години поглинула пам’ятку архітектури місцевого значення, залишивши громаді лише спогади про втрачену спадщину.