Сучасне українське суспільство демонструє високий рівень впевненості у відсутності критичних проблем із гендерною рівністю. Можливо, саме цей внутрішній спокій та переосмислення цінностей стали причиною того, що дедалі більше громадян свідомо викреслюють 8 березня зі свого календаря свят.
Такі висновки випливають із результатів свіжого дослідження, проведеного соціологічною групою «Рейтинг».
Цифри говорять самі за себе: чверть опитаних переконані, що нерівності в Україні не існує в принципі, а 35% вважають її прояви поодинокими випадками. Лише кожен десятий респондент оцінює гендерний дисбаланс як розповсюджене явище.
Аналізуючи дані за останнє десятиліття, соціологи констатують відсутність різких стрибків у сприйнятті цієї теми, проте диявол криється в деталях вікової статистики.
Цікава трансформація поглядів відбулася у категорії 18 – 35 років. Якщо три роки тому про поширеність нерівності заявляли 30% молодих чоловіків, то зараз цей показник підскочив до 41%. Жінки тієї ж вікової групи, навпаки, стали налаштовані оптимістичніше: кількість тих, хто вбачає системну дискримінацію, впала з 42% до приблизно третини.
«В українському суспільстві поступово зменшуються упередження щодо чоловіків і жінок. Молодь більше відмовляється від усталених стереотипов. Більшість респондентів відкидає майже всі ці стереотипи. Виняток – уявлення, що чоловік має повністю забезпечувати свою сім’ю (підтримують 69%)»
Фінансове питання залишається найбільш консервативним аспектом: з ідеєю «чоловіка – годувальника» абсолютно згодні 35% громадян, а ще 34% схиляються до такої думки. Категорично заперечують цей обов’язок лише 10% опитаних.
Щодо материнства як «головного покликання», то тут українці демонструють прогресивність. Більшість (57%) не погоджуються з тезою, що народження дітей є єдиною місією жінки, тоді як підтримують цей постулат лише 41% (сумарно з тих, хто «цілком» та «скоріше» згоден).
Кар’єрні амбіції також перестають бути справою лише «сильної статі». Тільки 11% респондентів вважають професійний успіх більш пріоритетним для чоловіків, ніж для жінок. Натомість близько 65% опитаних заперечують таку нерівність у прагненнях.
Традиційна модель «покори» остаточно відходить у минуле: лише кожен десятий українець підтримує твердження, що жінка має слухатися чоловіка. Переважна більшість – а це 69% респондентів – виступають проти такої ієрархії в парі.
Аналогічна ситуація спостерігається і в питанні відповідальності за репродуктивне здоров’я. Близько 69% опитаних не згодні з тим, що жінка несе більше відповідальності за небажану вагітність, ніж її партнер. Тільки 28% схильні покладати провину переважно на жінку.
Сексуальна сфера також позбувається міфів. Більше половини українців відкидають ідею про те, що секс для чоловіків є важливішим. Хоча 40% все ще розділяють цю точку зору в тій чи іншій мірі, частка тих, хто вважає інтимну близькість однаково значущою для обох статей, переважає.
«В українських сім’ях і парах частково залишається традиційний розподіл ролей, коли жінки готують (60%) і беруть на себе хатні справи (48%), а чоловіки – більше заробляють (68%)»
Проте у вихованні дітей спостерігається рух до паритету: 47% пар ділять ці обов’язки порівну. Ще краща ситуація з управлінням сімейним бюджетом (61%), прийняттям рішень щодо сексуальної ініціативи (56%) та визначенням голови родини (55%), де панує рівноправність.
Молоде покоління виступає головним рушієм егалітарних змін. Наприклад, серед чоловіків до 35 років 75% заперечують тезу про «дітонародження як основну роль жінки», а серед їхніх одноліток-жінок цей показник сягає 85%. У питанні сексу дві третини молодих чоловіків та 60% жінок вважають його однаково важливим для всіх. Проте у питаннях заробітку молодь солідарна з традиціоналістами: 80% чоловіків та 74% жінок цього віку вважають забезпечення родини чоловічим обов’язком.
Що стосується святкування 8 березня, то популярність цієї дати стрімко падає. Наразі 52% українців не планують відзначати Міжнародний жіночий день, тоді як 45% все ще збираються підтримувати цю традицію.
«Популярність 8 березня знизилася наскрізно серед різних соціально-демографічних категорій населення. Відносно частіше про святкування кажуть респонденти зі Сходу (61%) і Півдня (51%), а також чоловіки середньої вікової категорії 36 – 50 років (58%). Водночас, жінки цієї ж вікової категорії зазначають про святкування рідше (42%)»
Попри статистичне охолодження до свята, запит на боротьбу за права та підтримку жінок, які сьогодні захищають суверенітет України на фронті та тримають тил, залишається надзвичайно високим і актуальним для всього суспільства.
Варто нагадати, що за даними інших опитувань, зокрема КМІС, українці демонструють стійкість не лише у внутрішніх переконаннях, а й у питаннях територіальної цілісності, виступаючи проти будь-яких поступок агресору щодо Донбасу.