Майже сто світлин, листи з фронту і фільм про саму природу фотографії – у Харкові відкривають виставку, яка намагається не просто зафіксувати війну, а пояснити, як ми її пам’ятаємо.
6 травня у “ЄрміловЦентрі” стартує персональний проєкт фотографа Сергія Мельниченка під назвою “Докази життя”. Експозиція об’єднує три серії, створені вже під час повномасштабного вторгнення: “Татуювання війни”, “Попід Дніпром” та “Плівки з передової”. Разом із фотографіями покажуть і документальний короткий метр.
Автор не приховує – для нього це спроба зібрати цілісний зріз часу. Але не лише як хроніку. У кожній серії – свій підхід. Десь документалістика переплітається з художнім баченням, десь – майже повна відмова від інтерпретацій на користь прямої фіксації.
“Зараз цей виставковий проєкт охоплює три мої серії, створені під час повномасштабної війни. Мені було важливо показати зріз цього періоду. Документальна історія, але все одно я намагаюся вносити якісь художні речі або концептуальні. Якщо “Татуювання війни” – це мікс документалістики і арт-фотографії, то “Попід Дніпром” – це більш чиста документальна фотографія з історіями”, – пояснює Мельниченко.
Окрім знімків, у просторі виставки з’являться артефакти та листи від військових. Усього – близько сотні експонатів, які формують не лише візуальну, а й емоційну оповідь про війну.
Окрема частина проєкту – короткометражний фільм, який глядачі побачать уперше. Він виріс із серії “Попід Дніпром”, але фокус зміщений: не на героях, а на самій фотографії як інструменті пам’яті.
Зйомки відбувалися у різних регіонах – від Києва та Ірпеня до Донеччини і півдня країни. У кадрі – військові, рятувальники, волонтери, люди, які пережили полон або насильство. Це різні голоси однієї реальності.
У фільмі використовується підхід саме оповідання про фотографію як медіум. Мені здається, якраз він трішечки робить його таким менш документальним, і людина більше може задумуватися, яку фотографія взагалі відіграє роль у нашому сьогоденні.. Тобто у нас фокус йде не на історії людей, а на те, як ці історії фіксуються.
Виставка триватиме до 31 травня, відвідати її можна безкоштовно.
Сергій Мельниченко – один із найвідоміших українських фотографів на міжнародній сцені. Він став першим українцем, який отримав премію Leica Oskar Barnack Award у 2017 році – нагороду, що відзначає роботи про взаємозв’язок людини та середовища.
Фотограф пов’язує себе з харківською школою, навчався у Харківській державній академії культури, а його роботи увійшли до великої приватної колекції Гриньових. Окрему увагу в кар’єрі він приділяє авторським проєктам – серед них “Шварценеггер – мій кумир”, відзначений ще у 2013 році, та “За лаштунками”, знятий у Китаї.
У 2018 році Мельниченко створив платформу MYPH, яка об’єднала близько сотні фотографів і реалізувала десятки проєктів в Україні та за її межами.
З початку повномасштабної війни він також займається волонтерством. Через продаж своїх робіт – як цифрових, так і друкованих – фотограф зібрав понад п’ять мільйонів гривень на підтримку військових і волонтерів у прифронтових регіонах.