Він вижив там, де шансів майже не залишалося. Двадцять дві доби з турнікетом на нозі, під постійною загрозою дронів і без можливості евакуації – історія військового з Черкащини стала ще одним свідченням ціни, яку платять на передовій.
Андрій, 42-річний боєць, дістав поранення на Куп’янському напрямку під час виходу на позицію. Крок – і вибух. Що саме спрацювало під ногами, він так і не зрозумів. Усе сталося миттєво.
Перші хвилини вирішували все. Побратим оперативно наклав турнікет, зробив необхідні ін’єкції. Згодом медикаменти скидали вже з дрона – інакше допомогти не було як. Далі почалося найважче: очікування.
“Я ішов на позицію і наступив… а на що – не знаю. Раз – і все. Побратим мене перетягнув турнікетом, зробив уколи, потім нам ще скинули уколи побратими з дрона, і ми сиділи ждали евакуацію”, – згадує військовий.
Дістатися до нього довго не могли. Повітря контролювали російські дрони, FPV постійно кружляли над позиціями. Будь-яка спроба евакуації могла коштувати життя всім.
Лише коли погода змінилася – небо затягнуло хмарами і почався дощ – з’явився шанс. Андрія вивозили буквально підручними засобами: знайшли у селі возик і на ньому, під дощем, проривалися з позицій.
Раніше не могли, бо постійно в небі були дрони, FPV літали. І ми ніяк не могли пробратися через цей вогонь. А потім хмарно стало, дощ пішов. Так ми і їхали на тому возику під дощем… Ну, нічого, якось я вижив. І виживу.
До шпиталю в Харкові бійця доставили у важкому стані. Медики одразу оцінили ситуацію як критичну – надто довго кінцівка залишалася перетягнутою.
За словами начальника відділення хірургічної інфекції та термічних пошкоджень Володимира Купріянчука, травма була надзвичайно складною: фактично відрив стопи, а також 22 дні з накладеним турнікетом.
Це стало вироком для кінцівки. Через тривале порушення кровообігу розвинулася гангрена, і лікарям довелося провести ампутацію – врятувати ногу вже було неможливо.
Попри це, сам факт, що боєць вижив у таких умовах, медики називають показовим. Система надання першої допомоги на полі бою за останні роки суттєво покращилася.
Хірург передового відділення Сергій Тетера зазначає: нині військових краще навчають тактичній медицині, і це прямо впливає на виживання навіть у найважчих випадках.
Історія Андрія – не лише про втрату. Вона про витривалість, взаємодопомогу і ті кілька рішень у перші хвилини після поранення, які зрештою рятують життя.