Для 17-річного Олександра Диканьова з Куп’янщини шлях до визнання став справжнім випробуванням на стійкість. Початок повномасштабного вторгнення фактично поставив його музичну кар’єру на паузу, проте сьогодні хлопець святкує велике повернення: перша сцена за чотири роки та престижна нагорода міжнародного рівня.
Творче відродження під звуки обстрілів та світло ліхтарика
Життя підлітка змінилося, коли його родина була змушена тікати з рідного села Новоосинове, що розташоване неподалік прифронтового Куп’янська. Майже два роки вимушеної перерви могли стати фатальними для таланту, але на допомогу прийшли небайдужі люди. Завдяки волонтерам і знайомим у Сашка з’явилися піаніно та синтезатор, що дало змогу не лише відновити техніку гри, а й успішно скласти іспити в музичній школі.

Листопад 2025 року став для юнака знаковим – він отримав запрошення відкрити Національний форум BRIDGE-2025 у Києві. Цей виступ на заході, присвяченому гуманітарним викликам України, став першою появою музиканта перед великою аудиторією за тривалий час. Підготовка тривала місяць, адже кожна нота мала бути бездоганною.

“Треба було відпрацювати кожну деталь, щоб усе пройшло ідеально. Я прагнув, щоб глядачі відчували емоції та мій контакт із ними. Світло допомагало зробити це можливим, додаючи глибини та загадковості. Я розчинився у цьому виступі – це було неймовірно”, – поділився емоціями Олександр.

У мене останній вихід на сцену був ще роки чотири тому. Це був конкурс, який у Харкові проходив – і він не був такого масштабу. А якщо чотири роки не виходити на сцену, то дійсно складно. Треба мати сильну підготовку моральну, тому що ти сидиш й розумієш, що на тебе дивиться купа людей. Розумієш, що ті люди, для яких ти виступаєш, розв’язують важливі питання для України. Гуманітарні питання вони обговорювали. Це дуже відповідальна така справа для мене, яку треба було зробити дуже гарно.
Тріумф на міжнародному фестивалі Winter Tale
Новий 2026 рік приніс Сашкові світове визнання. На міжнародному фестивалі мистецтв “Winter Tale”, що є частиною престижного проєкту Land of Talents – Gold Europe Festivals, українець виборов Першу премію. Журі високо оцінило його майстерність у номінації “Інструментальний жанр”, присудивши також спеціальну нагороду Golden Europe 2026.

Перемогу хлопцеві принесла легендарна “Мелодія” Мирослава Скорика. Вибір цього твору був свідомим маніфестом: Сашко хотів продемонструвати всьому світу життєздатність та глибину української культури, яка продовжує звучати навіть у найтемніші часи.

Конкурс проходив у дистанційному форматі. Музикант записав відео свого виконання та відправив заявку, а заповітний кубок та дипломи прийшли до нього поштою вже після оголошення результатів.

“Записав відео так, щоб було добре видно моє виконання й надіслав його разом із заявкою організаторам проєкту. Журі високо оцінили моє виконання. Отримання першої премії було для мене великою честю. Це визнання моєї роботи та взагалі української музики на міжнародному рівні”, – розповів Олександр.
Як представник Харківщини та України, яка зараз перебуває у війні, радий, що наша культура продовжує розвиватися та частіше звучати у світі. Це важливо не лише для мене як музиканта, а й для всієї України, щоб світ бачив, що навіть у складні часи ми маємо зберігати нашу ідентичність, силу й талант. Це мова, яка об’єднує, надихає та дає надію.
Підготовка до вступу та мрії про велику сцену
Зараз юний талант мешкає в Шевченківській громаді, де щоденні вимкнення електроенергії стали частиною побуту. Відсутність світла змушує хлопця адаптуватися: він часто грає на класичному піаніно, а ввечері використовує звичайний ліхтарик, аби бачити клавіші та ноти.

“Я навіть на уроки не можу нормально виходити через те, що вимикається інтернет, світло, втрачається зв’язок. Репетиції – так само граю. Якщо ввечері, то з ліхтариком. А якщо вдень та вранці, то нормально. Зазвичай до конкурсів, до фестивалів, я готуюсь на звичайному піаніно. Але оскільки для Форуму ми не змогли знайти такий інструмент, то я грав на цифровому – там інший тембр, інший звук, іншій клавіші за відчуттями”, – пояснює музикант.
Попереду у Сашка серйозний крок – вступ до вищого навчального закладу. Головна мета юнака залишається незмінною: пов’язати своє життя з мистецтвом і продовжувати прославляти Україну на світових майданчиках.
Я ще точно щодо вступу не знаю, але можливо, це буде Харківська державна академія культури. З того, про що я замислююсь – це далі розвивати свою кар’єру, брати участь у фестивалях, якомога більше виступати на таких сценах, якщо будуть такі пропозиції, щоб долучатися до того.


